Вишнівська школа — найкраща на цілий район, бо попечителькою в їй була багата й щедра пані Олександра Андрієвна. Всі на селі сподівалися, що в таку школу не пришлють аби-якого вчителя, і коли по селу промайнула чутка, що новий учитель вже приїхав, того-ж-таки вечора в школу нашилося десятків із півтора цікавих. Новий учитель, Яків Малинка, гнучкий широко-плечистий хлопець з добродушним трохи подзюбаним обличчям, вподобався людям. Прислали його прямо з шкільної парти, й через те од його вихрястого чуба й навіть од кожної складочки одежі так і несло ще веселою, вахлакуватою бурсою. Тільки прибув він у село, повиймав та порозкладав у своїй кватирі книжки, камертони та всякі партитури — зразу закипіла робота. В класі вечорами загули співи, загомоніли святами під школою чоловіки, по хатах пішли ходити новенькі книжечки.
За тиждень усе село знало вже нового вчителя. Сільська молодь марила ним, а поважні чоловіки казали:
— Молодий іще трохи, та нічого: оговтається — буде робити, як пани не з'їдять.
155
