зразу розчинилося вікно, і з його прожогом вискочив, як опарений, відомий усьому селу отряха Грицько Прокуда; чуб на Грицькові був скуйовджений, як на гребіні мичка, лице червоне, одежа розхристана. З дверей, навперейми йому, з лінійкою в руках випурхнула вчителька й легеньким метеликом подалася ловити його по майдані; за нею, вже з усіх вікон і з дверей, повалили школярі, допомагаючи вчительці впіймати Грицька.
Прудкий і меткий був хлопець Грицько Прокуда, довго не давався нікому в руки, та нічого не міг удіяти він проти такої сили: загнали його гуртом у глухий куток між лісою та шкільним сараєм та там і накрили.
Там-же таки вчителька й прийнялась лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено.
Давши з притиском посліднього ляпаса, Галя взяла Грицька за ухо і, не зважаючи на те, що він, як тільки міг, упирався, брикався ногами та приловчався, щоб укусити її за руку, повела назад до класу. За друге ухо, одпихаючи один другого, вели по черзі школярі; решта-ж, збившись навколо тісною лавою, з сміхом та вереском підштовхували його ззаду.
Навіть тітка Харитина приймала участь у цій події:
— Краще його, баришне, краще! — зіп'явшись на тин, приказувала вона вчительці, — гарненько намніть йому, шибеникові, уши: хай не лазить по чужих городах, та не псує на огірках гудини.
Довідавшись про це, батьки хлопців вика-
123
