П'ятнадцятої весни Галя скінчила свою науку в дівочій школі при одному манастирі й на осінь того-ж року пішла вже за вчительку в школу грамоти в маленькому сельці Коритищі.
Маленька, кругловиденька, з терновими мрійними очима, в яких часом палахкотіли веселі дитячі іскорки, з чудовим ніжним личком, вона зразу прихиляла до себе серце всякої людини. В сусідньому з Коритищем великому селі, де жив завідуючий її школою, о. Лука, й куди вона заїздила по дорозі на місце, вчителі земської школи прозвали Галю і за її чудовий видок, і за те, що мала служити в церковній школі, „божественною“.
Деякі з їх говорили, що трудно прийдеться Галі в тій школі, бо дівчина вона маленька та ніжна, а коритищанські школярі всі, як один, здорова махаметня.
Та знать не дурно казав о. Лука, що в малому тілі божественної вчительки, на його спостереження, панує великий дух, і перш за всіх довідалися про це сами коритищани.
Вже третього дня тітка Харитина бачила з свого городу, як під час навчання в школі
122
