Хай собі вона під деревом лютує та штурхає лозиною між віти, Роман собі поволі гризе грушу й качаном влучає панну. Коли-ж надокучить йому така робота, він несподівано з вереском скакає з найвищої гілляки на перелякану панну, прямо їй на плечі, разів скілько перекрутиться, далі схопиться і так полетить, що тільки трава зашумить під ногами.
Приїлася садовина, заманулося сахару чи булки — то є на світі ще крамарка Мелашка. Добре зорить за ним стара Мелашка і перш ніж піти куди з дому, вона загляне і на піч, і під ліжко, і в шафу, і як тільки добре звіриться, що там не притаївся Роман, тоді замикає хату. А Роман все-ж таки улучить час, як вона заворониться коли, і зразу вскочить у хату; а там можна потягти за маятник від годинника, одкрутити кранта в самоварі, булки шматок одпаювати. Застукає Мелашка, то хіба трудно Романові втекти од неї?
Ну, а як уже трапиться таке, коли вона впіймає його, то тільки й того, що уші намне — шапки не здійме: коли йде на таке діло, Роман ховає шапку.
Часом буває не можна полізти в хату, тоді Роман придумує що-небудь, щоб таки добути чого йому треба; можна, примірно, саму Мелашку заперти в хаті, забивши надвірні двері черепком або камінцем, і мотузком зав'язать теж добре; потім у вікно вимагати викупу: бубликів або сахару — чого там забажається.
Скрутно тільки доводиться зимою Романові. Більше всього йому шкодить, що чобіт немає у його. Правда, часом можна буває потягти
10
