Цю сторінку схвалено
— Чи то ж даром мене батько-мати кохали, оленячим мозком годували!
Вхопив обома руками того стовпа та й підняв відразу. Одчинили потім залізні двері й увійшли в кімнату. Все як казали велетні, так і було: в кімнаті повно всякого добра, а по середині стіл з усякими стравами й напитками. Скільки не пий, скільки не їж, то їх і не позначиться.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/23/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A1._%D0%9E%D1%81%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%281919%29_-_43.jpg/400px-%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A1._%D0%9E%D1%81%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%281919%29_-_43.jpg)
Вклонилися велетні Левневі, подякували йому, а що обіцяли, оддали. Виходить Левень з кімнати, та й бачить, що біля дверей лежить черевичок. Підняв його, а він — золотий. Взяв його, сховав в кишеню. Вийшовши на прогалину, прослав шкуру та й сів на неї. Шкура піднялася вгору, вгору та й понесла його по над гаями, по над болотами, по над високими горами.