Сторінка:Васильченко С. Осетинські казки (1919).djvu/43

— Чи то ж даром мене батько-мати кохали, оленячим мозком годували!

Вхопив обома руками того стовпа та й підняв відразу. Одчинили потім залізні двері й увійшли в кімнату. Все як казали велетні, так і було: в кімнаті повно всякого добра, а по середині стіл з усякими стравами й напитками. Скільки не пий, скільки не їж, то їх і не позначиться.

Вклонилися велетні Левневі, подякували йому, а що обіцяли, оддали. Виходить Левень з кімнати, та й бачить, що біля дверей лежить черевичок. Підняв його, а він — золотий. Взяв його, сховав в кишеню. Вийшовши на прогалину, прослав шкуру та й сів на неї. Шкура піднялася вгору, вгору та й понесла його по над гаями, по над болотами, по над високими горами.