кобила приведе лоша теє, звірі його розривають, а кобила знов в море тікає. Цей рябенький коник — од тієї кобили. Велетень одняв його од звірів, тільки ото вони ногу йому покалічили.
Княженко й каже:
— Поїду добувати й собі такого коника.
Попрощався й поїхав.
_-_36.jpg)
Довго їздив Княженко по світу, все питався, де теє море. Найшов таки старого чоловіка, що знав про все. Розказав той чоловік Княженкові: і де теє море, й коли той четверг, що вийде кобила з води лоша приводити, ще й пораду добру дав:
— Візьми ти з собою, — каже, — всякаго мяса багато. Як позбігаються до моря звірі, щоб лоша теє розривати — то ти й кинеш їм те мясо. Будуть вони теє мясо їсти, а ти мерщій на лошатко та й тікай.
Приходить Княженко до того моря, а там уже всякого звіря багато. Сидить над морем, дожидає. Коли виносять хвилі на берег кобилу. Породила вона рябеньке лоша, та й мерщій назад. Тоді Княженко став кидати між звірів мясо. Кинулись звірі до мяса, аж бються, а Княженко на лоша та й був такий.
