Як стало вечоріти, сховала вона брата в далеку кімнату. Зашуміло, загуло на дворі, в будинок влетів Чорний Орел. Крила з нього спали, і він став чоловіком.
— Щось тут чоловіком чужим пахне! — крикнув він сердито на жінку. — Признавайся, хто сюди приходив?
— Хто б же сюди приходив, коли сюди й птиця не долітає. Ти по світу літаєш, між людьми буваєш, то тобі й пахне чоловічим духом.
А трохи перегодом й каже йому:
— Щоб ти зробив, коли б прийшов до нас мій старший брат?
— Набив би й прогнав.
— А коли б середульший?
— І йому було б теж.
— Ну, а коли б найменший?
— Найменшому був би радий, більше як рідному братові.
Тоді жінка й каже:
— Ну, то прийшов же до нас в гості мій брат найменший.
Потім пішла й вивела брата.
Дуже радий був Чорний Орел своєму гостеві, вітав його, як рідного, жити в себе оставляв. Княженко жити не остався, — погостював у нього тиждень, та й виряжається другу сестру одвідати. Розказав йому Чорний Орел шлях до