Як стало вечоріти, сховала вона брата в далеку кімнату. Зашуміло, загуло на дворі, в будинок влетів Чорний Орел. Крила з нього спали, і він став чоловіком.
— Щось тут чоловіком чужим пахне! — крикнув він сердито на жінку. — Признавайся, хто сюди приходив?
— Хто б же сюди приходив, коли сюди й птиця не долітає. Ти по світу літаєш, між людьми буваєш, то тобі й пахне чоловічим духом.
А трохи перегодом й каже йому:
— Щоб ти зробив, коли б прийшов до нас мій старший брат?
— Набив би й прогнав.
— А коли б середульший?
— І йому було б теж.
— Ну, а коли б найменший?
— Найменшому був би радий, більше як рідному братові.
Тоді жінка й каже:
— Ну, то прийшов же до нас в гості мій брат найменший.
Потім пішла й вивела брата.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b9/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A1._%D0%9E%D1%81%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%281919%29_-_30.jpg/280px-%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A1._%D0%9E%D1%81%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%281919%29_-_30.jpg)
Дуже радий був Чорний Орел своєму гостеві, вітав його, як рідного, жити в себе оставляв. Княженко жити не остався, — погостював у нього тиждень, та й виряжається другу сестру одвідати. Розказав йому Чорний Орел шлях до