Сторінка:Васильченко С. Осетинські казки (1919).djvu/22

— Оці черевички по моїй нозі, — промовляє Акулян, — хто ж це їх добув мені?

— Там чоловік приніс — стоїть на дворі, — одказує наймичка.

Вийшла Акулян на рундук, щоб глянути на того чоловіка, та й не счулася, як ті черевички підняли її вгору; підняли та й понесли з палацу. Спустили додолу далеко од палацу, де їхав собі Побратим. Черевики з неї спали, та й зникли. А там стоїть Лицарь, та до Побратима осміхається.