Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/47/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A1._%D0%9E%D1%81%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%281919%29_-_20.jpg/400px-%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A1._%D0%9E%D1%81%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%281919%29_-_20.jpg)
А той і каже:
— Та тут у нас такий клопіт, такий клопіт! Сонце видає свою дочку красуню Акулян. Завтра весілля, а їй і досі ніяк не доберуть черевиків по нозі. Сонце наказав нам, щоб до світа були черевики, хоч із землі.
— Так оце не знаємо що й робити, де вже їй тих черевиків шукати. — Сказав та й пішов.
Тоді Лицарь і каже:
— До ранку ми ще придумаємо що-небудь, а тепер ляжемо спати.
Лягли вони спати під золотим палацом, а Лицарь і каже:
— Коли б нам ранку не проспати: як прокинешся раніше мене, то збудиш.
Прокидається серед ночі Побратим, підняв голову — немов розвидняється. Тоді він до Лицаря стиха:
— Товаришу, вставаймо, бо світає.