Та як візьму я хлудину, то я швидко вибю оті дурниці з голови! — Я тобі покажу махамета! — Зтурбовано додала вона.
Семен боязко одступив назад і промовив сміливіще:
— А дядина казала-ж, що ми обидва з Микитою махамети.
Мати побожно скривилася і заплющила очі.
— Що ти вдієш із таким кателиком… Із таким лобурем, таким харцизякою! — З притиском додала вона. Далі скривилася, і з виглядом мучениці, зітхнувши, почала всовіщати:
— І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? — То-ж тільки невіра, басурмени Богу не хочуть молитися, а ти-ж хрещена тварюка. Та тебе-ж за цеє в пекло, в огонь негасимий завдадуть. Он глянь що будуть робити на тім світі грішникам! — Мати показала рукою на стіну.
Семен з-підлоба зиркнув у той бік, де висіла на стіні велика картина страшного суду, од якої завжди смерділо Семенові духом чортячого кубла.
Він одступив далі і промовив уперто:
— Дарма.
— На сковороді на гарячій будеш сидіти, гарячу смолу будеш пити.
— Дарма…
— Будуть тебе куці залізним гаком за язик тягнути.
Язик у Семена в роті боязко заворушився, покотилась слина, і він сплюнув.
— А я втечу-у…
— Куди, дурню? — Скрізь вони тебе знайдуть,
