Сторінка:Васильченко С. Оповідання (1921).pdf/22

І біла льоля його ще більше стемніла, ще дужче помарніло од сліз його ясне личко. Все, все на ньому осмутніло і похмарилось, тільки те святе проміння над його головкою одно не чорніє, сяє, як і раніш сяло.

---