— Ні, ні, мамо! Це я не сам узяв, це мені святий анґелик звелів узяти!
— Який анґелик? Де? це ти щось дуриш мене, сину. А ну розказуй мені усе по правді.
Івашко став казати:
— Там у церкві коло анґелика стояло багато-багато і меду і всячини, то я й випросив у його. Він спершу довго не давав, але я його став так прохати, що і в животі в мене заболіло. Тоді він і сказав мені тихенько-тихенько, так, що я насилу й почув його, каже: „бери, тільки щоб ніхто не бачив“. То я і взяв.
— Ох мені лишенько! — забідкалася мама — та це-ж ти украв його!
Івашка узяв жаль на маму і він заплакав. Пригадав, що казала зраня йому мама, та й собі те-ж промовляє:
— Не можна так казати, мамо, бо грішно!..
Року од року, як надійде те велике свято, всі анґели у небі співають святим своїм гуртом славу Христу нарожденому:
А той анґелик маленький, як стояв, так і тепер стоїть на колінцях, не насміючи до неба очі підвести щоб ясно на праведного поглянути Бога.
