Сторінка:Васильченко С. Новелі (1953).djvu/69

Цю сторінку схвалено

А Микола Степанович як стояв, так каменем і повалився додолу непритомний…

Оце вам така казка.

Може він брехав, може казав правду, — того не знаю, — а тільки я переказав вам од слова до слова все те, що почув од самого Миколи Степановича…

За що купив, як кажуть, за те й продаю.

Петро Сидорович вибив люльку об камінь і став ховати її в кишеню.