Сторінка:Васильченко С. Левень (1918).djvu/8

Цю сторінку схвалено

взяти? — Подивувався собі, одначе послухався батька й пішов добувати огню.

„Звідтіля вже не вертатись йому“, подумав старий стрілець і пішов додому.

 
***

Приходить Левень до огню, аж там сидить сім братів, сім велетнів, вечерю варять. Перед ними великий великий казан, а в ньому киплять сім оленів.

Левень скинув шапку, поздоровкався, став прохати огню. А велетні радяться між собою: О, це нам і ласощі до вечері будуть: коли його краще ззісти тільки: чи зараз, чи після вечері?

Тоді один і каже:

— Зараз — то тільки голод перебємо — краще після вечері закусимо ним.

Далі старший людоїд і каже:

— Ну, сідай, хлопче, та повечеряй з нами, бо після вечері ми тебе самого ззімо.

Левень не сперечається, сідає. От найстарший брат і каже:

— Хто-б же це казана нам зняв, та сюди подав?

— Чи не мені доведеться пошанувати братів моїх старших, — каже найменший велетень.