нувшись до будинку, вони повоювали князеве військо, а самого князя в полон узяли. Потім княженко й каже:
— Тепер поїдемо до дому, до мого батька.
Позабірали вони всі князеві табуни й отари, всіх його слуг, та й рушили в те царство, де жив княженків батько.
Їдуть вони та й їдуть, заїздять в якесь село. Слухають, аж там щось вигукує:
— По булки! по булки! Булки свіженькі! булки мякенькі! Далі виходить чоловік, такий обідраний, кошика з булками на голові несе.
Гукнув його до себе княженко, та й питає:
— Чого ти ходиш такий обідранний, мабуть ти продаєш не свої булки.
А чоловік зітхнув, та й росказує:
— Така вже моя мабуть доля! — колись і я в золоті ходив, а тепер довелося хазяйські булки продавати
А хто ж ти такий? — питає княженко.
Чоловік і росказує:
— Я — князівський син. Було нас у батька три сини, я був найстарший. Наради-
