злила води старшій і середульшій, як слід, а до меншої прийшла, та й лє по каплі.
— Чого ти цідиш так, лий доладу! — звеліла їй панна.
А та немов злякалась, та тоді бурх всю воду з глека! — а перстень тільки — брязь!.. Панна вхопила той перстень, придивляється, та й питає:
— А де це ти взяла цього перстня?
Дівчина росказала все: сидять на березі чотирі лицарі, один дав їй цей перстень і направив отак зробити.
Гукнула панна своїх сестер і росказала їм Всі догадалися, що між тими лицарями єсть княженко. Тоді й кажуть дівчині:
— Іди ж ти та скажи тим лицарям, щоб їхали вони найматись до нашого князя служити у військо.
Дівчина побігла знов на берег, і переказала їм все, що звеліли панни.
А баба увійшла в князя у велику шану й повагу. Князь зодягав її в шовки та в бархоти, садовив за свій стіл їсти, оддав їй до рук все своє хазяйство. Вийшла вона на рундук гуляти, дивиться — їдуть
