княженкові до серця. Серце відразу забилося, і княженко ожив.
— Як же я довго спав? — каже він позіхаючи.
А товариші до нього:
— Може й довіку б проспав, коли б ми не нагодилися. Та й росказали йому, що він був мертвий.
Глянув к яже ко по кімнатах — немає ні трьох паннів, ні баби. Догадався тоді, яка то баба жила в їх.
— Це-ж князь підіслав її, щоб вона мені смерть заподіяла, а паннів до нього заманила! — промовив він.
А товариші й кажуть:
— Коли три панни справді у того князя, поїдемо їх визволяти.
Посідали вони на трьох коней од однієї матки, а княженко на стару матку, та й поїхали.
Їдуть берегом, дивляться: на тім боці князеві будинки. Перебрели ріку, коней пустили в пашу, сами сіли на траві спочити. Коли приходить до ріки дівчина води набрати. Бере вона глеком воду та й співає:
