— Коли ти хочеш побачити, як будемо ми воюватися, то ми краще дамо тобі таке люстречко; як глянеш у нього, то побачиш все, що діється в світі.
Поїхали панни на війну, а княженко сидить вдома, та в те люстречко все дивиться.
Бачить — виступає князь з великим військом проти довічних панн, починають воюватися. Бються, бються — ніхто нікого не подолає. Вже й вечоріє, а вони ще бються. Так і розїхались, не повоювавши один одного. Повернулися панни до-дому, та й знову почали жити, як і перше жили.
Минув ще один рік, і панни знову виряжаються на війну.
— Тепер уже і я поїду з вами! — каже княженко. Як його не умовляли панни — не помоглося.
— Поїду, каже, хоч там що.
Посідали панни на трьох коней од однієї матки, а саму матку княженкові із стані вивели. Поїхали всі четверо. Вивів князь своє військо проти них, почали воюватися.
