Нас три брати і я найменший, то за жінку я візьму собі найменшу. Оженився княженко з найменшою панною, а дві старші стали йому, як сестри.
Живуть вони та й живуть. Раз бачить княженко — панни надівають зброю, сідлають, коней, виряжаються в дорогу. Спитав їх, куди їдуть, а вони й росказують:
— Живе тут недалеко за рікою один багатий і могутній князь. Кожного року одного четверга нам треба воюватися з ним. Як він нас повоює, тоді ми станемо йому за жінок, а як ми його звоюємо, то він залишить нас і більш не турбуватиме. Багато разів вже воювалися ми з ним, та ще ніхто не подолав. Сьогодня той самий четверг, коли нам треба йти воюватися з ним.
— Візьміть і мене з собою — каже княженко.
— Як же нам брати тебе з собою. Коли тебе можуть там убити? — Що ми будемо тоді робити без тебе!
Як не прохав княженко, не взяли.
— То нехай я поїду, та хоч здаля дивитимусь, як ви будете воюватися? — прохає княженко.
