Сторінка:Васильченко С. За мурами (1928).pdf/29

Цю сторінку схвалено

ня, засипаних будов, розвалених храмів огневим пунктиром визначались в темряві контури стін, зруйнованих будинків, цілих серед руїни улиць. Осторонь стоїть гора різно, сяє чарівним бляском, мов густо уквітчана червоно-огневими рубинами.

Німіють жалі, зашерхає думка, і бентежну душу, мов пестливу, непокірну дитину, чиясь владна й лагідна рука тихо огортає, як пелюшками, блискучою казкою — примарою зоряної ночи.

 1913



 

28