благали його приїхати до хворих. Лікарь, не розмовляючи, злізав на перший-ліпший віз і незабаром зникав серед шляху.
У черговій кімнаті фершал швидко готував загадані ліки. Він хотів звільнитись як-найраніше, щоб піти половити риби, бо година сьогодні була ніби до цього тільки і пристосована.
Сестра-жалібниця розтирала мазі й загортала порошки. У вікно з пригорку їм видно було село, що починало вже ховатись за розквітлими деревами. Невидимою, але відчувливою хмарою скупчилась над селом пошесть та гнала до ненависного всім бараку брички з жовтими тремтливими людьми.
Тільки вийшов лікарь із покоїв, покоївки зібрались докупи й почали варнякати про вражіння минулої ночі. Вночі ж була пригода: Петро Горобець, що ходив був ночувати до покоївки Марти, прийшов на підпитті та, переплутавши ліжка, зґвалтував покоївку Гашку так раптом, що, коли та збагнула, в чім річ, усе вже було скінчене. Такі веселощі не часто трапляються, а тому покоївки реготали і злюще зацитькували хворих, як ті зачинали дуже вже голосно кректати або плакати.
