в гарних строях і мідних касках часу Римської імперії. В провулках, коло вулиці, якою проходить маніфестація, загони пішої поліції в убраннях подібних до австрійської колишньої піхоти, тільки шапки инші.
Руслом вулиці тягнеться кількатисячний похід. На певному віддаленні одна од одної групи — купчаться червоні прапори. Співають «Інтернаціонала», «Варшав'янку», «Сміло, товариші, в ногу» й инше. Але навіть хор співає одним голосом без поділу на партії.
Такі міцні обличчя робітників. Деякі попадаються в одежі, що в ній працюють на виробництві. Широкі шаровари з вільвету коричневого, або синього коліру які коло самої ступні кругло підходять до черевика як галіфе на цілу ногу. Куртка, кепі й люлька в зубах — це стильова одіж французького робітника. В такій одежі вони лазять і в люки каналізації, ходять коло варстатів і йдуть на демонстрації. На малюнках Стейнлейн майже всюди трапляються такі типові вбрання й обличчя. Ідуть рядами не дуже муштровано, але й не анархічно. Щоб дужче подражнити жандармерію й поліцію, яка попадається в провулках, чи коли проходять повз поліційних участків, маса починає викрикувати: «фараони!», «Еріо — геть!», а потім ідуть міцним кроком під ритмічні вигуки: «лє совєт! лє совєт!»…
