Тут всередині і розмістились ті мистецькі скарби, про які знає ввесь світ. Тут міцна й велична доба єгипетської культури, культури великого народу, що вміє виправляти й доробляти примітивну красу природи. Яка музика міци ліній його скульптурних творів і м'які ритми фарб його саркофагів. Базальтові обличчя дивляться через віддаль тисячоліть з полиць і тумб Лувра, де зібрано і грабунки Наполеона і досліди єгиптологів. Тут химерна в'язь гієрогліфів промовляє до наших поколінь завдяки геніяльності розумових клітин молодого колись, вченого Шамполіона, що до 18 літ, чи-що, прочитав ці письмена і став академиком. Тут його заля і його портрети чорнявого, темпераментного юнака.
Далі примітиви ваз Елади і природо-подібні наслідування талановитих греків, які в порівнянні з мудрими єгиптянами здаються кволими дітьми, бо вони більше наслідували й дошукувались готових, найбільше організованих зразків природи, тоді як єгиптяни самі їх творили й самі організовували людську красу.
Тут дише спекою культура Асирії й Вавілону, яку можна лишень вгадувати — такі порівнюючи незначні сліди її залишились. Нарешті, молода Европа колишніх варварів, з її полудневим і північним ренесансами, з її витонченою культурою королівських покоїв і початків розцвіту колись революційної класи — буржуазії. Але наче ножем одрізав хтось той ток
