до якого в останні часи пристосували винайдене потім радіо (башта будована до 1898 року), то які можливості має в собі будівництво, коли колектив поставить ясні, утилітарні вимоги од тих майбутніх чудес.
Мистецтво Парижа треба починати оглядати не з Лувра, щоб перші й найсильніші вражіння сучасности торкнулися до мандрівця.
Треба починати хоча-б з музею Родена, чи башти Ейфеля, чи виставки. Роден — скульптурний геній сучасности, звичайно, ніяк не визнаний французькою буржуазією, бо вона захолола, академізувавши свої підйоми творчі доби романтизму, але її так тяжко академізувати — цеб-то офіційно визнати творчість свого упадку, декаденсу, символізму і т. д., а тим більше їй не сила визнати (навіть побачити), що серед свого творчого мистецького розкладу виростають паростки нової класи — робітничої. Виростають і з'являють перші проблески його, чи то в конструктивній силі мостів і метрополітену (підземка), чи то в скульптурі того ж Родена, що створив «Башту Праці», яка спіралею вгвинчується в порожнє небо, щоб там угорі символ трудящих зажинав серпом нову добу Родена, що в міцних узловатих тілах його говорить
