хабному як своїх робітників і селян, так і тих, що силою обставин повинні їх переїзджати з нашого Союзу. Це їх пожива. Тому вештається непотрібна кількість контрольорів, — усяка погранична чиновня, що копається в твоїх чамайданах і, виконуючи волю Англії, одбирає всі радянські газети й т. д. і т. ин.
І приходиться, щоб переступити в Европу, дозволяти Союзові терпіти це все.
Всім, здається, відома байка про лева й комаря, який лишився переможцем. Байка ця не має реального ґрунту. Є кращий і ймовірніший варіянт її.
Комар, здійнявши галас на все своє комарине горло, кинувся в бійку на лева. Лев стояв і мовчав. Він дивився за більшим і страшнішим ворогом, що був десь у кущах, тому й дозволив комареві сісти на свій ніс. Хоботком своїм комар упився в живе і почав ссати кров.
Нассавшись остільки, що не було сили триматись, він скотився з левового носа і впав у траву. Тоді лев тільки торкнувся кінчиком пазуря до комаревого тіла і все було закінчено.
Естонія, Латвія й Литва дуже нагадують того зухвалого комаря в своєму теперішньому стані.
В Ризі, їдучи туди, до нас в купе підсів німецький купець. Далі — більше. Знайомство. Звідки. На
