Сторінка:Валеріян Поліщук. Розкол Европи. 1925.pdf/75

Цю сторінку схвалено

колесна висока тачанка з довгими дишлами повна наставлених вазонів з квітами, що пишною барвистою кашкою, мов цвітна капуста, купчились в дощаному чотирьохкутнику. Спереду з дишлами під руку біг парубок, легко торкаючись асфальту вулиці і через два-три кроки підскакував угору.

Тачанка одкидалась з грузом назад, підносила його на добрий метр над землею у повітря, він пролітав з півтора сажня легким піруетом, торкався знов землі двома-трьома кроками, підлітав знов і підсвистуючи біг піруетами далі в сяйві реклам, синього й оранжевого світла гейслерових трубок та ртутних лямп, аж до того місця, де густий потік автомобілів, що пересікав плац Кліші, примусив його міняти тактику. Але ця веселість праці й приймання світу ані чуточки не зменшила його працездатности, як і кондуктора, а як-раз мабуть навпаки.


ПОЛІСМЕНИ БОЯТЬСЯ, А РОБІТНИКИ НІ

Так само з веселим гумором, у довгих закруглених штанях, мов галіфе до п'ят, спускались робітники в ями й рури при будуванні виставочних павільйонів і в асенізаційні люки.

Кожну людину, що з новим духом приїзджає з Радянського Союзу, вони — ті робітники — зустрічають дуже прихильно, навіть з захопленням.