Тепер він пише дитячі казки, бо це все-ж хоч трохи, хоч в майбутньому, розраховане на живого читача. Про емігрантів і для них-же писати — це значило-б бути мертвим і для мертвих.
Молодші письменники, як А. Павлюк, що, різко порвавши з еміграцією нерадянською, звернулись до тих теплих промінів, що йдуть зі Сходу, знаходять у собі силу і з того багна крикнути щось свіже, що вони не хочуть умирати, що хочуть творити разом з відродженою українською нацією, з її переважною масою — селянством і робітництвом.
Радянці шукають і знаходять змичку з чеськими творчими силами, що гуртуються коло «Руде Право», як-от: поет Гора, Нейман, професор, прихильник Радянської України, Зденек Неєдлі, Матезіус, Маєрова й ин.
Почалась в останні часи дифузія в революційній частині по-між памолодками, відроджених великою революцією зі Сходу, двох слав'янських культур, бо і на чехів наша революція впливає, хоч стара інтелігенція тепер тягне вже не до Росії, як колись, а більше все до Франції.
І навіть молодь творча з групи «Дев'ять сил» захоплюється відгомонами дадаїзму та формалістики буржуазного Парижу, не вважаючи на те, що звуть себе комуністами.
