цая не б'є по спині і люмпен може поглумитися над свободою.
Бо яка-ж це свобода, коли поліцай доброзичливо походжає й посміхається, коли юрба йде й п'яно кричить, зачипаючи встрічних, б'ється і таке инш. Але досить кинути який-небудь повстанчий лозунг комусь в юрбу, як негайно піднімається «пендрик» і «вільного» громадянина ведуть в буцигарню.
На другий день по цій самій вулиці вільно буде проходити юрбою тільки армія Порятунку — релігійна крамничка англо-американців, які з десятком прибічників, що одержують платню (тут і українські студенти-емігранти, часом, підробляють), з оркестром і прапорами, хрестами, ідуть до центру, займають місце на площі, грають, співають, а потім ведуть проповіді один по-англійськи, а другий перекладає… Треба почути, як глумиться робітнича молодь, потихеньку, правда, в тій юрбі.
— Я вже спаслась! — одкидається дівчина на ознак на руку своєму кавалерові.
— А скільки він бере за це в день? — відповідає їй той.
— Більше, ніж коштує мій радікюль, що ти вишукав для мене у вітрині і не купуєш.
