кидаються на ту крихту, підбирають і поїдають, як чайки, їм приємно дивитись, як і чайка ловко схоплює хліб, але так само не менш приємно і самим ковтнути шматочок.
Ці хлопчики напевно живуть в тій частині міста, що коло порту.
Там живе біднота, що працює, навантажуючи різним крамом пароплави, а коли немає чого грузити, або не захопить собі черги, то часто вся сім'я голодує.
В Гамбурзі дуже багато безробітних.
В тій частині міста вулиці дуже вузенькі, так що в деяких не можна проїхати й візком, будинки високі, старовинні, а через те, що в тих старих будинках немає каналізації, цеб-то стоку для бруду, то часто помиї виливають на вулицю, а що сміття там за день збирається, то й нічого казати. Крім того, в тих провулках темних і смердючих, багато шинків, де робітники, не маючи иншої розваги та грошей, пропивають рештки свого заробітку. І от серед того бруду граються маленькі діти, витягують зі сміття шкірки апельсинів і їдять їх, а старшенькі йдуть блукати по місту, як ті два хлопчики, що разом з чайками підбирали крихти булки та шинки.
А ось инші, панські діти, що живуть в найбагатшій частині міста Парижу на Єлисейських полях, — це так називаються сади й вулиці. Ті діти мають зовсім инше життя. Вони надзвичайно жваві, веселі, бігають
