Дротовий цех
На виробничому фронті
Завод затьмарений нальотом чорним
Двигоче звуками й натужено дрижить.
Його склепінь залізні кістяки
Набудились під працею пітною.
З важких, мов велетенські каси, стальних станків
Вискакують сипучі струнні блиску навісного.
Кліщами їх підхоплює за гострий дзюб
На чаті робітник — присадкий і спокійний;
Раз — поворот — і в дірочку втика.
А сяйний, гострий гін дротів летить,
Немов летючої жарини смуга,
Опечує довгасте коло у повітрі.
Воно спадає з вогким брязкотом
В залізний коридор,
Шипить, звивається і стукаючи мчиться.
Його видушує з тісної дірки
Скажений тиск валків на плавлений метал.
За кілька ментів смуга дроту зникла.
Сам робітник замурзаний, спітнілий,
Схопивши за кінець нову вогнисто макарону,
Втика її так само у вузенький рот,
Що всмоктує, втягаючи той біг дротиний,
Шліфує десь і тре об боки та валки.
