Степан підвівся й сів на ліжкові, розпатланий після сну, в розстібнутій сорочці, звісивши голі ноги. Із стільця, що стояв поруч, взяв цигарку й жадібно закурив, вбирючи дим безперестань, аж поки не спалив її до кінця. Потім закурив другу й знову почав думати.
Як же воно сталося? Він не знаходив уже міркуваннів, що вчора так красно висловлював. Та й були вони, звісно, тільки наслідком. А суть полягала в тім, що він відчув жаль до Зоськи, прощальний жаль, і необережно цим чуттям захопився. Отже, мусить розплачуватись не за гріх, а за власну добрість! І його охопило люте бажання оженити себе силоміць, щоб провчити себе надалі. Хай би знав другий раз, що жаліти інших — це карати себе!
Але як вона могла так зрадливо скористуватись його шляхетним поривом? Невже їй не стало такту відмовитись, зрозуміти, що такі пропозиції хібащо з розпачу робиться? Тепер про пошану до неї не може бути й мови! Брак примітивної делікатности — це в найкращому разі. А в гіршому, це була з її боку тонка, добре обчислена гра, вправне дівоче полювання на жениха. До речі, вона безробітня — та й робити, певно, нічого не здатна, — нудиться, не має грошей на вбори — чом же їй не віддатись? Зокрема, коли трапляється гарний юнак, щирий юнак, що мало тямиться на житті та жіночих хитрощах!
Він обурено підвівся, ступаючи босими ногами до столу, де лежали його штани. Шахрайка ця Зоська! Але його так просто не піддуриш!
Степан мерщій почав одягатися, згадавши про службові обов'язки. Особисте лихо, справді ж, не давало йому права занедбати повинності, і він зразу покинув усе недомисленим, жадного висновку не дійшовши. Тільки вмиваючись подумав, що може й дійсно вона його любить і їй неприємна буде почути від нього все те, що він збирався їй сказати. Та знову постерігши в собі ознаки жалю, злісно бризнув собі в обличчя водою. А, бодай ти пропало! Якщо й любить, то дуже недоречно, давно слід було б перестати. Не любовний же він, зрештою, созабез!
Схопивши під пахву портфеля, він швидко вийшов на вулицю, застібаючи по дорозі пальто, і скочив на трам, що довіз його до Окрвиконкому. Хапливо випивши в кав'ярні шклянку чаю з марципаном, хлопець з'явився до
