життя, науки, техніки, мистецтва. Від звичайного слова термін відрізняється точністю семасіологічних границь” (Большая советская энциклопедия, 1946) [цит. за Москаленко 1959: 9];
“термін – це варіант звичайного слова або спеціально створена одиниця, яка має не лише властивості першооснови, але й нові, специфічні якості” [Флоренский 1989: 123];
“терміном прийнято називати слово або словосполучення, яке слугує для точного вираження поняття, специфічного для якої-небудь галузі знання, виробництва чи культури, і яке обслуговує комунікативні потреби в цій сфері людської діяльності” [Арнольд 1991: 81];
“терміном називають подане відповідно до законів національної мови максимально стисле означення поняття, яке стосується певного елемента зовнішнього чи внутрішнього світу людини. Скажемо ще глибше – терміном називають словесну назву вузлового поняття абстрактно-логічної схеми свідомого сприйняття людиною її зовнішнього чи внутрішнього світу. Можна сказати найглибше – терміном називають вузловий елемент усвідомлення людиною процесів її взаємодії зі зовнішнім і внутрішнім світом” [Таланчук 1995: 33].
Один із найвідоміших представників австрійсько-німецької термінологічної школи, автор відомого навчального посібника з термінології X. Фельбер означує термін у контексті логіко-лінгвістичного підходу: “термін – це умовний символ (слово, група слів), який виражає певне поняття в конкретній галузі знання” [Felber 2002: 54]. Із логіко-лінгвістичної співвіднесеності спеціального поняття з мовною одиницею також виходить провідний представник польської термінологічної школи Л. Бесекірська: вона розглядає термін як слово чи поєднання слів, представлене в змістовому плані науковим, технічним чи іншим спеціальним поняттям [Бесекирска 1996: 34]. Ці означення можна вважати одними з найвдаліших серед нині відомих у лінгвістиці.
Існує немало родових понять, через які дослідники означують термін: словесний комплекс; спеціальний об’єкт; спеціальне поняття; мовний знак; слово; спеціальне слово; словесний комплексний мотивований знак; лексикалізоване сполучення; скорочення; функція; елемент терміносистеми; єдність знака та поняття; лексична одиниця [Табанакова 2001: 28]. Попри це, жодне із сучасних означень не може повністю задовольнити науковців [Кочан 2009: 30]. Більше того, наявність такої кількості розумінь і дефініцій поняття “термін” підтверджує неможливість створення універсального 23
