підходи неможливо – тому слід поєднувати ці підходи, не змішуючи їх [Ульманн 1970: 273]. Це відповідає вимозі поєднаного застосування АМ і СМ, які, можна стверджувати, перебувають у певному відношенні доповнювальності за Н. Бором (див. http://www.informationphilosopher.com/solutions/scientists/bohr/, http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/6020/%D0%94%D0%9E%D0%9F %D0%9E%D0%9B%D0%9D%D0%98%D0%A2%D0%95%D0%9B%D0%AC% D0%9D%D0%9E%D0%A1%D0%A2%D0%98_%D0%9F%D0%A0%D0%98%D 0%9D%D0%A6%D0%98%D0%9F). Використання необхідних, залежно від мети й об’єкта вивчення, компонентів статистичного і аналітичного методів як рівноправних складників цілісного підходу в межах лінгвістичного дослідження сприяє усуненню типових недоліків застосування окремих мовознавчих методів, зокрема недосконалості вихідних теоретичних положень та узагальнення однієї частини цілого [Серебренников 1973: 288-297], і в такий спосіб забезпечує можливість отримати максимально збалансоване наукове узагальнення щодо кількісно-якісних характеристик мовного явища.
Отже, повнота наукового підходу вимагає застосовувати складники статистичного та аналітичного методів комплексно, як взаємно доповнюваних. На цих засадах було досліджено проблему синонімії в термінолексиці, закономірності поповнення терміносистем новими лексемами, поняття вдалого терміна, семантичне навантаження окремих морфів, акустичні характеристики звуків мовлення, а також низку правописних проблем. У роботі комплексно застосовано елементи СМ: описовий метод і метод спостереження – і АМ: порівняльно-історичний метод (для дослідження вживання фонеми /h/ у європейських мовах і української /х/, літер “ґ”, “г”, “х”, “і”, “и” у запозиченнях; для обґрунтування транслітерації “г”, “й”, “ь” та йотованих); зіставний метод (для порівняння акустичних характеристик англійських і українських звуків – [h] / [г] і [h] / [х], [І] / [і] та [І] / [и]); дефінітивний аналіз (для уточнення означень деяких метатермінів, зокрема термін, термінологія, синонім; для унормування, упорядкування й уточнення низки термінів, на матеріалі яких виконано дослідження; для вироблення критеріїв вдалого терміна тощо); структурний метод (для вивчення специфіки лексико-семантичних відношень у терміносистемах порівняно із загальномовною системою, а саме: за допомогою дистрибутивного аналізу досліджено синонімію, паронімію й полісемію в галузевих терміносистемах; за допомогою компонентного аналізу – семантичну структуру термінів; метод опозицій використано для визначення функцій синонімів у мові загалом і в терміносистемах зокрема); функціональний метод (для уточнення особливостей вживання синонімів, омонімів і паронімів, для унормування правил відмінювання нових чи 16
