описовий і метод спостереження, а також констатаційний етап низки лінгвістичних і загальнонаукових методів (наприклад, методу граматичних аналогій і зіставного, аналізу та синтезу) [Вакуленко 2013: 16-17; Vakulenko 2013-2014: 22; пор. ЕУМ 2004; Селіванова 2010]. Сюди, на нашу думку, варто зарахувати й низку соціо-, психо- й етнолінгвістичних методів на зразок прослуховування звукозаписів, анкетування, опитування, тестування, асоціативного експерименту, польовий збір матеріалу (зокрема, як компонент лінгвогеографічного методу). За допомогою статистичного методу традиційно досліджують усне мовлення та писемні джерела, фіксуючи практику вживання (узус) певної мовної / мовленнєвої одиниці. СМ, зазвичай, не передбачає критичної оцінки наявних результатів і переведення кількості набутої інформації в якісно нове знання, а отже потребує застосування додаткових інтерпретаційних засобів.
Аналітичний метод (АМ), який визначає “що правильно?”, передбачає критичний науковий аналіз і дає змогу з’ясувати наукову обґрунтованість і доцільність використання певної мовної одиниці (в тому числі лексеми і, зокрема, терміна) або способу функціонування конкретного правила. До складників АМ належать індукція та дедукція, ідеалізація та формалізація, метод гіпотез, фальсифікація, трансформаційний етап методу аналізу та синтезу, таксономізація, порівняльно-історичний метод (реконструкція, методика відносної хронології, глотохронологія, історико-етимологічний аналіз), структурний метод (опозиційний, дистрибутивний, трансформаційний, компонентний, ланцюжковий аналіз, методика безпосередніх складників), функціональний метод (лінгвостилістичний, прагматичний, конверсаційний, контекстуально-інтерпретаційний аналіз, дискурс-аналіз, методика моделювання функціонально-семантичних полів), типологічний, зіставний, лінгвостатистичний методи, метод акустичних інваріантів тощо [Вакуленко 2013: 17; Vakulenko 2013-2014: 22; пор. ЕУМ 2004; Селіванова 2010].
У термінах загальних філософських понять (аналізу та синтезу, кількості та якості тощо) сутність взаємодії СМ і АМ є такою. Засобом дослідження (пізнання) виступає АМ, а матеріал для дослідження забезпечує СМ, який визначає матеріальні мовні факти, що реально існують. Унаслідок цього процесу фіксуються нові факти, які створюють підґрунтя для осмислення якісно нового знання. Своєю чергою, ці нові факти підлягають подальшому дослідженню і т. д. З погляду мовної норми [Клименко 2009] СМ стосується системи мови (частково), узусу та літературної норми, тоді як АМ – системи мови (частково), об’єктивної та аксіологічної норми. Проводячи дослідження синонімії, полісемії та омонімії в європейських мовах, Іштван Ульманн підкреслював, що в цій галузі чітко розділити описовий та історичний 15
