ло, що працівникам „Бунда“ при таких умовах не тяжко було вивести на чисту воду агентів Зубатова і пояснити робітникам справжнє значіння їхніх спроб відірвати робітничу масу від боротьби за широкі ідеали соціальної перебудови і зосередкувати всю увагу і всі зусилля на дрібних питаннях щоденної дійсности.
Організація „Єврейської Незалежньої Робітничої Партії“ це була лише одна із спроб Зубатова запанувати над робітничим рухом в Росії. Зубатов мав незвичайно широкі пляни. Він бажав би бачити всю Росію вкритою професійними робітничими організаціями, що були б під невсипучою контролею охранок і поступали б по їхнім вказівкам. Ці організації повинні були позбавити інтелігентів-революціонерів підтримки широких мас робітництва і цим зробити їхню діяльність нешкідливою. Соціялістичні партії настільки небезпечні для уряду, наскільки вони опираються на маси. „Без маси ціна революціонерів — гріш, — писав Зубатов. — Урядові треба добитися, щоб „революційний штаб залишився без армії, а для цього треба переконати робітників, що законним шляхом, при підтримці уряду, вони осягнуть більше, ніж революційними засобами. Уряд повинен був допустити легальні організації робітників. Уряд, стежучи за їх діяльністю і керуючи нею через своїх агентів, що належать до цих організацій, матиме змогу спрямувати всі змагання робітників на поліпшення їх становища і життьових умов та не давати їм вмішуватися в політичну боротьбу . В основі діяльности робітничих спілок, на думку Зубатова, повинні бути такі прінціпи: заміна революційної науки наукою, що висуває повільне поліпшення побуту робітників шляхом засобів, позбавлених насильного характеру, проповідь переваги самодержавної форми правління над усіми иншими, як такої, що не залежить від впливу тої чи иншої суспільної кляси і містить в собі третейський прінціп.
