Нарешті p. 1901 орган прихільників чисто економічної боротьби „Рабочеє Дєло“ заговорив про те, що своєчасно було б почати й загальний наступ проти самодержав'я.
Все це не могло не мати впливу на робітничий рух. Число страйків, що зменшилося на початку XX віку, починав знову зростати, що можна бачити з таких цифр:
| Роки. | Страйкувало підприємств. |
Число учасників страйків. | ||
| 1900 | 125 | 23.389 | ||
| 1901 | 164 | 32.218 | ||
| 1902 | 123 | 36.871 | ||
| 1903 | 550 | 86.832 |
Але не тільки збільшується число страйків, зміняється й характер їх. Робітники починають щораз більше цікавитися загально-політичними питаннями. Страйкова боротьба щораз тісніще сплітається з політичною боротьбою і щораз більше росте вплив і популярність соціяль-демократичної партії серед робітничих мас.
Р. 1900 страйковий рух був відносно незначний. В цьому виявляєтся зріст свідомости робітників, які стримуються від страйків, знаючи, що в умовах промислового застою вони мають малу надію на успіх. Страйкова боротьба ведеться, переважно, в литовсько-білоруському районі; більшу частину страйків викликало змагання фабрикантів скасувати зроблені раніш уступки. Крім цього, спостерігається низка страйків в районах, що їх страйковий рух до 90-их років не охоплював цілком, а коли охоплював, то мало: на півдні Росії, на Кавказі і Сибіру.
1-ше травня 1900 р. відзначилося низкою вуличних демонстрацій в містах Польщі і Західного краю. В Варшаві дійшло до сутички між демонстрантами й військом, підчас якої багато ранено, арештованих було
