само̂й выходити зъ гарему и приходжуватись по велико̂мъ садѣ; лише стережись, щобъ якій мужчина не побачивъ лиця твого!
— Дякую тобѣ за се! А теперь скажи менѣ, куда се ты выбираєшь ся?
— Скажу, лише скажи менѣ, че бо̂льше вже не будешь сумовати?
— Покищо нѣ, хиба за тобою, коли поѣдешь! Отже куда ѣдешь?
— Ѣду до Царгороду. Великій панъ нашь Султанъ завзыває мене за якимись стравами…
— А на довго?
— Не знаю, може на мѣсяць…
— Охъ, якій-же довгій часъ, мѣсяць!
— А може скорше справлю ся…
— Ага, а скажи менѣ еще, по̂дъ чиимъ ты мене тайнымъ надзоромъ лишаєшь?
— Подъ надзоромъ великого пророка Аллага…
— Та нехай! — махнула туркиня байдуже рукою.
Абдуль глянувъ на ню якимсь дивнымъ гейбы лукавымъ зоромъ, попращавъ ся зъ нею и выйшовъ.
— Охъ,Господи, — промовила Туркиня до себе — волѣла-бъ я сей разъ бути мужчиною, нѣжь женщиною. На женщину задивляють ся всѣ якъ на по̂двластне сотворѣнє, а се дуже дивно и болючо… Она упослѣджена и позбавлена майже всѣхъ правъ людины, она есть вѣчною нево̂льни-
