Збуджена революцією країна створила численні музейні заклади й науково-дослідні об’єднання, що протягом останніх літ перевели велику дослідну працю і зібрали значні й коштовні матеріяли наукові.
Отже до останнього часу не можна було не тільки підбити будь-які підсумки тій праці, ба навіть і обрахувати всі організації, що існують. Брак відповідних періодичних органів і широкого наукового друкування взагалі це перша причина того явища. Друга причина полягає в розірваності периферії й центрів, в цілковитому занепаді налагоджених зносин і тісного звязку в роботі.
З сумом доводиться констатувати загальне, так-би мовити, „опровінціялізування“, загальну одвичку інформувати, запитувати, взаємно листуватися. Часом на заклик подавати матеріяли приходить коротеньке подання — „одписка“, а буває, що, не зважаючи на кількаразові нагадування, той заклик лишається й зовсім без жадного відгуку.
Немає чого говорити, оскільки той стан речей перешкоджає роботі, як прикро відбивається він на її продуктивності.
Приступаючи до видання „Бюлетеня“, Кабінет Антропології та Етнології ім. Хв. Вовка в першу чергу хоче бачити в ньому засіб до постійного і тісного звязку з периферією в галузі охоплених ним дисциплін. Він сподівається, що згадану вище розірваність окремих дослідників і цілих закладів наукових буде, переборено, і натомість утвориться постійний усталений контакт, так потрібний науці.
Отже, подаючи в першому числі „Бюлетеня“ збір поданнів за результати діяльности наших закладів наукових, Редакція не може не відзначити прикрих прогалин у відповідних інформаціях та „порожніх“ місць, що охоплюють собою цілі губерні тимчасом, як відомо, що там провадилося й провадиться цікаву й цінну роботу. Прохання-ж про це було розіслано до всіх Музеїв. Сподіваючись дістати потрібні відомості, щоб періодично вміщувати їх у чергових числах „Бюлетеня“, Редакція не може тут ще одного моменту з приводу поданих нижче матеріалів не зазначити: вони трохи ніби виходять за охоплені Кабінетом рамці і в них є дані з тих галузів, що, власне, не входять в коло наук, котрі Кабінет охоплює. Та в інтересах спільної праці, — простуючи до поставленої мети — обопільної допомоги в інформаціях, — він вважає за доцільне вмістити, по змозі, все, що пощастило здобути і що має ширший науковий інтерес.
