широким мелодичним диханням. Співставлення щораз більших масштабно-структурних побудов (12/13/25) супроводжуються поступовим зростанням ролі вокальної партії з завоюванням нею щораз вищих мелодичних вершин у кульмінаціях і заглибленням у ліричний образ, досягненням щораз більшої емоційної експресії.
Напруженість наскрізного розвитку домінує також у солоспівах “Осінь” та “Чому я пробудивсь?” на сл. М. Семаки-Нижанківської, приводячи кожен раз до інших результатів. У другому з них цей розвиток накладається на тричастинний каркас форми з динамічним тональним зіставленням сі мінор — соль мінор, приводячи до динамізованої репризи, але тональної, не тематичної. У солоспіві “Осінь” два рівномасштабні епізоди різняться характером мелодичної лінії (в другому епізоді вона “вирівняна”, згладжені кульмінаційні злети), фактурою (в першому епізоді переважає глибинна акордова фігурація з дублюванням солюючої партії, в другому — стриманий акордовий виклад на тонічному органному пункті). Але домінуючою є речитативна мелодика, складена з коротких фраз і їх розвитку, сповнена настроєм приречення й безнадії. Вона виростає з короткого низхідного мотиву по звуках мінорного тризвука, який розвивається в різних ладових ракурсах (на тоніці, субдомінанті і натуральній домінанті), причому завжди на септакордовій основі, що надає музиці болючого щемління.
Наскрізним розвитком пронизаний також солоспів “Поклін тобі” на сл. І. Франка. Кожний наступний із чотирьох епізодів твору приносить інтонаційне і тональне оновлення, спрямовуючи розвиток від понурого сі-бемоль мінору (з тяжкими спогадами про давно минуле кохання) до однойменного мажору як апофеозу чистого образу високого жіночого ідеалу.
Окремо виділяються солоспіви “Засумуй, трембіто” на сл. Р. Купчинського та “Ти любчику за горою” на сл. У. Кравченко як цікаві й самобутні спроби втілення в музиці українського національного колориту. Перший з них — солоспів епічно-драматичного звучання, в численних мелізмах і характерних мелодичних каденціях якого відтворений дух козацьких історичних пісень і дум. “Ти любчику за горою” — чарівна лірична мініатюра, майстерно стилізована під коломийку. Тут моторна дводольна танцювальна мелодика в квадратній структурі — в перших двох куплетах, і речитативна на тридольній основі з ритмічною аугментацією (співана коломийка) — в останньому. Ладові опори на IV і I ст. гармонічного мінору, епізодично з'являються мінлива (мажорна) терція ладу, фригійська секунда в мелодичній
