Сторінка:Булка Ю. Нестор Нижанківський.djvu/13

Цю сторінку схвалено

виділяє “Музичне товариство”. В ньому він ближче сходиться з українськими музикантами С. Дністрянською, В. Божейко, Г. Левицькою, А. Остапчук, С. Корінець, Іриною та Львом Туркевичами, І. Охримовичем, з якими концертує, ділиться творчими планами. До найближчих йому людей з цього оточення належав дещо старший за віком віолончеліст Богдан Бережницький, близький приятель В.Барвінського, один з організаторів українського музичного життя на терені Відня, який намагався познайомити ширший загал австрійської громадськості з новими досягненнями української творчості. З Бережницьким Нестор часто концертував як концертмейстер. Першими виконавцями солоспівів Н. Нижанківського були А. Остапчук (“Жита”) та С. Корінець (“Не співай по весні” й “Снишся мені”). Останній він акомпанував на Шевченківському концерті 11 березня 1921 р., організованому Українським товариством прихильників освіти та академічним товариством “Січ”[1].

Особливо плідною була співпраця Н. Нижанківського з молодою високообдарованою піаністкою Любкою Колессою, яка була першою виконавицею чи не всіх його фортепіанних творів, причому кращі з них грала на найпрестижніших сценах світу. За свідченням В. Барвінського, Н. Нижанківський деякий час приватно навчався у неї фортепіанної гри[2]. І взагалі вплив цієї артистки на композитора був чималий, якщо взяти до уваги його інтерес до фортепіанних жанрів і пильне відпрацювання фортепіанної фактури.

З поміж тогочасного українського середовища Відня — його дружина Меланія Семака, дочка буковинського громадського діяча і посла до австрійського парламенту Ілька Семаки. Вони познайомилися 1919 р. в домі відомої громадської діячки Ольги Бачинської в Стрию, поновно зустрілися і зблизились через рік у Відні[3]. Меланія Семака займалася літературною творчістю, писала вірші (здебільшого німецькою мовою), дописувала до численних часописів, згодом у Празі закінчила Вищу школу суспільної опіки.

В листопаді-грудні 1923 р. Нижанківські переїжджають з Відня до Праги. Це місто було в ті роки головним центром української еміграції, місцем скупчення національної наукової та творчої інтелігенції, політиків і військових. Завдяки фінансовій підтримці чехословацького уряду в країні були створені українські вищі навчальні заклади, що викликало масовий наплив української

  1. ЛДІА, ф. 309, п. 1/136. л. 15.
  2. В. Барвінський. Вступне слово… стор. 3.
  3. Лист М. Семаки-Нижанківської до автора від 15.01.1970 з Бложі.