дух часу, та брак доброї волї, щоб пізнати докладно теперішні відносини, могли бути причиною такого несправедливого поступованя зі сторони тутешної праси зглядом нашої часописи і наших передових людий.
Перше місце займила в сїм зглядї тутешна „Gazeta Polska“, котра в числі 101-ім з дня 17-го грудня 1891-го р. вилляла в вступній статї під заголовком „Polacy і Rusini na Bukowinie“ цїле море жовчи против теперішних провідників буковиньскої Руси і против нашої часописи.
Не гадаємо туть залускати ся з Gazeto-ю Polsko-ю в ширшу полеміку, бо знаємо дуже добре, що злобного, упертото і незрячого годї переконати; а тілько в інтересї самої правди хочемо кілька найтяжших закидів совістно відперти.
Закидує „Gazeta Polska“ межи иншим Русинам на Буковинї, що вони ще до сеї пори жиють виключно духом ненависти против Поляків помимо того, що Поляки і тілько буковиньскі Поляки звернули увагу краєвого уряду на признанє приналежних прав Русинам, та що тілько Поляки перші спонукали президента Піна до певних змін в трактованю руских справ.
Нехай вибачає нам ""Gazeta Polska", коли щиро і совістно скажемо, що в сїм закидї нема нї слова правди.
Іменно не встанї „Gazeta Polska“ нї теперішним провідникам буковиньскої Руси, нї нашій часописи, нї взагалї сьвідомим Русинам на Буковинї доказати сего, щоб вони колись, а навіть ще тепер мали жити духом ненависти до Поляків.
До зірваня всяких зносин з Gazeto-ю Golsko-ю дала причину нашій часописи сама „Gazeta Polska“ ще на початку 1890-го року, коли то „Gazeta Polska“ навязавши тїспїйші зносини з волоскими властителями більших посїлостий, зі славно звістними румунизаторами, незачіплена нїким і нїчим зі сторони Русинів, назвала руский нарід: „niebezpiecamyn elementen wszystkiemu, co posinda i rzadzi“.
Відправу на сю злобну напасть приймила вправдї „Gazeta Polska“ смиренним мовчанєм, але від того часу навязав сї редактор д. Кулаковский дуже сердечні стосунки з тутешними москвофілам.
Про сказану протекцию Поляків для буковиньских Русинін нїхто і так не увірить; щось подібного ще до тепер не бувало, та здає ся, що Русини і до кінця сьвіта не дочекають ся такої протекциї.
Випадає нам туть пригадати також д. Кулаковскому, що він сам в своїй ґазетї похвалив ясність програми, яку привітна руска депутация предложила президентови Пінови. Врештї мусить д. Кулаковскому і се бути звістним, що заступники буковиньских Русинів не раз і не два удавали ся в народних справах до бр. Піна, та при сих нагодах подали сему президентови найдокладиїйщі інформинациї дотично ваги руско-народної справи.
Чванить ся „Gazeta Polska“ також і сим, що Поляки посїдають на Буковинї велику силу інтеліґенциї, та що вона, „Gazeta Polska“ старала ся сполучити інтелїґенцию польску з руским людом до спільного полїтичного дїланя.
Не така-ж то дуже страшна ся польска інтеліґенция на Буковниї, як се написала „Gazeta Polska“. Зрештою ми о подібнім стараню Gazet-и Polsko-ї до тепер нїчого не чули, та нема і найменшого слїду сего, щоби колись польска інтеліґенция на Буковинї мала працювати для руского люду в руско народнім інтересї. Вже то Поляки при своїх шляхоцко-кастових забаганках ще цїлком неспосібні до словяньскої взаїмности, та власне для того не могло удати ся і Gazet-i Polsk-ій се старанє, хотяй правду сказавши, ми дуже сумнїваємо ся навіть о тім, щоб такі щиро людскі бажаня були у „Gazet-и Polsko-ї", Одже Русинии неудачі такого дїла цїлком невиноваті.
О скілько теперішні проводирі буковиньских Русинів люди сьвітлі, люди сьвітлі, характерні і до полїтичного дїланя зрілі, о сім д. Кулаковский цїлком некомпетентний судити, вже хоть би для того, що д. Кулаковский рускої справи совістно нїколи не студиював, та наших буковинських проводирів цїлком не знає.
Подібно і тутешний нїмецкий дневник „Bukowiner Nachrichten“ в числї 992-ім з дня 9-го сїчня 1892-го р. обвпияє в вступній статї від заголовком „Landesfrieden“ буковиньских Русинів, буцїм то вони відносять ся ворожо до Нїмцїв, а властиво до т. зв. нїмецко-лїберальної партиї.
Ми і до сеї нїмецкої партиї нїколи не відносили ся ворожо, хотяй можемо сїй нїмецкій полїтичній партиї, як і взагалї всїм Нїмцям совістно закинути, що вони до тепер не старали ся докладно вивчити істориї руского народу, щоб розпізнати вагу рускої справи; вони все ще уважають Русинів за непотрібний пролетаріят, котрий без всякого пардону можна кинути Полякам на поживу; стоячи взагалї на виключно нїмецкім ґрунтї, дуже тяжко понимають вони загальний розвій людскости і природний напрям теперішного часу.
Орґанови румунизаторів „Gazet-ї Bakovinei“ ми вже недавно дали докладну відправу, для того не хочемо повторяти ся і відповідати на нові напади сеї ґазети, котра зрештою майже в кождій гадцї зраджує велику іґноранцию.
Ми, як сказано, хочемо з всїми жити в найлїпшій згодї, хочемо щиро спільно зі всїма працювати для добра нашого краю і держави, але для нїчиїх красних очий не видамо нашу народність, наш великий нарід на затрату!
З новим роком кличемо для того до наших земляків; беріть ся, братя, до народної працї, коли хочете жити своїм житєм, та не оставати вічно наймитами попихачами других.
завтра не буде чим. Возьми но трошки, нехай хоч дїти завтра мняса попробують. Марянка зварить, бо вона тепер і матїр свою заступила: вона і варить и мнє... Бідна дитина!
— Та й добра-ж в тебе душа, Присько! — сказав Прокій і хтїв поцїлувати свою Приську.
— Гріх, гріх сегодня, Нехай уже завтра, — сказала Приська, одхиляючись від Прокопа.
Побігла Приська в комору і швидко винесла звідтіль чималий кусок мняса та шматок сала. Взяв Прокіп те мнясо та сало, та ще хлїб, і вийшов з хати. Зістала ся Приська одна в хатї і почала порати ся біля печи. Перший раз на своєму пережитому віку їй доведеть ся вечеряти в сьвятий вечір у себе дома, бо вона тільки весною ще вмйшла замуж за Прокопа, Як же-ж то їм добре, як же-к то їм любо буде вечеряти у двох! Як же-ж то радісно їм буде, як з ними ще й бідний чоловік буде вечеряти, а може з ним буде вечеряти і сам Господь....
Незабаром вернув ся і Прокіп. Микола казав, що прийде, і Прокіп з Приською дуже раді були.
Від коли послїдними лїтами відносини европейских держав до себе стали си так непевними, що кождої хвилї можна було надїяти ся вибуху війни, ввійшло майже в звачай, що монархи поодиноких держав, старали ся задля успокоєня своїх горожан висказувати при важиїйших нагодаї свої погляди на загальне положенє полїтичне. За приміром монархів пішла розуміє ся i европейска праса, котра опираючи ся на більше або менше вірній інформациї засягненій в міродайних кругах, подає рівно-ж від часу до часу вісти про загальну ситуацию. Так і з нагоди зміни року заговорили часописи о загальнім положеню полїтичнім, а коли вірити в їх запевненя, то мир в Европі на довший час запевнений, Особливо нїмецкі і францускі ґазети привитали новий рік дуже мирними статями, а бруксельска газета „Nood“, що має зносини з мінїстерством заграничних справ в Петербурзї, завіряє, що мир так спльно тепер забеспечений, як ще нїколи не був від року 1870-го т. є. від нїмецко-французкої війни. Сю вістку евролейскої праси приймити ми можемо тілько з як найбільшим вдоволенєм, бо як кому, то нам Русинам мпра дуже а дуже потрібно.
З полїтики австрийскої піднести належить особливо факт іменованя одного члена лїберальних Нїмців, ґр. Гандольфа Кінбурґа, совітника суду в Лїнцу, мінїстром без теки. Факт сей доводить, що правительство австрийске, котре вже від отвореня нової ради державної відносило ся до Нїмцїв-лїбералів, недавних ще найзавзятїйших противників правительства ґр. Тафого, трохи прихильнїйше, поступило о крок дальше і не дуже вже від того, щоби приняти їх в склад своєї більшости. Для Нїмців факт сей уважатись мусить немалим здобутком вже хоть би з тої одної причини, що тим способом мати муть они в радї мінїстрів свого заступиика, котрий при кождій нагодї старати ся буде заступати інтереса свого сторонництна, а заразом будо посоредником межи сим сторонництвом а правительством.
Не без полїтичної ваги є также іменованє посла до ради державної і члна кола польского дра Вилиньского шевом секцийним в мінїстерстві торговлї і директором державних зелїзниць на місце бр. Чедіка, а то тим більше, що іменонанє се наступило майже рівночасно з іменованєм ґр. Кінбурґа мінїстром, з чого заключати можна що вилив Поляків і Нїмцїв у центрального правительства послїдними часами ще більше скріпив ся.
Рада державна розпочала 8-го л. сїчня на ново свої наради. На деннім порядку є реферати з петиций виготовлені комісиями: зелїзничою петицийною, податковою, адмінїстрацийною, господарскою і коміснєю оборони краєвої, а дальше справозданє о кількок виборах послів, межи иншими і галицкого посла з залїщицкого повіта ґр. Борковского. Нова сесия ради державної має бути досить коротка, бо по ухваленю торговельних трактатів, які заключено з кінцем минувшого року з Нїмеччиною і Італїєю, і по полагодженю кількох найбільше пекучих спра буде відложена аж до осени. По відроченю рад держанної будуть скликанї краєві сойми на звичайну сесию.
В Галичиї відбули ся минувшого місяц два повітові рускі віча а то 12-го грудня віче повітове в Бродах а 30-го грудия віче повітове в Турцї. Що віча такі для нас Русинів мають в загалї дуже велику вагу, о тім не треба чейже богато говорити, а вказуємо тілько на те, що після нашої думки Русини лише в той спосіб змогли би найскорше добити ся прав своїх, коли би всї однодушно їх домагали ся, бо звістно „громада великий чоловік“ і з голосом громади мусить кождий числити ся. Послїдні же два віча ще тим важнїйші, що головну участь взяли в них самі селяни, котрі розумно і рішучо висказували на них свої кривди і свої бажаня. З важнїйших резолюций, запавших на сих вічах, наводимо слїдуючі: I) На вічу в Бродах 1) в справі щкільництва: щоби на конферециях учтельских оброблювано і обговорювано задачі по руски; щоби виключено в школах народних чисто руских науку язика польского; щоби залажено чотири рускі симинарії учительскі; щоб
