мусимо присудити єму таку кару, на яку він заслужив собі. „Щоби не утїк, прикувати єго до скали!”
Прийшли пекольні ковалї з ланцами і прикували чорта до чортівської скали. Прикували кожду руку і ногу зокрема. На шию і в поясї заложили желїзні обручі і також прикували до скали. Так прикований чорт анї рушив ся. Прихилив лиш голову на бік, прижмурив очи і ждав на кару. Він знав, що кара буде страшна, що буде тяжша, нїж всї пекольні муки всїх грішників на купу.
Зійшов ся чортівський трибунал під проводом Мацупера. Суд був короткий, бо вина була очивидна і не треба було слухати нїяких сьвідків. Присудили на найтяжшу кару, яку тілько пекло має на чортів. Мацупер приступив до прикованого до скали чорта і каже єму: „За се, що ти хотїв сплюгавити пекло хрунївсьою душею, наш трибунал засудив тебе на трикратне покропленє сьвяченою водою.”
Засуджений заскавулїв так страшно, що аж все листє з дерев обсипало ся.
„А ти — каже Мацупер до вітівської душі — анї гадай до пекла дістати ся. Як тебе небо не прийме, то будеш валяти ся по сьвітї до суду віку, будеш розносити по сьвітї чуму та холєру!“
