постерунок жандармерії… Бо з хлопом радикалом не жарти, як…“
„Дурень ти! — перебив єму чорт. Ти підеш до пекла, не вступаючи до дому… Як би я був знав, чим то пахне служити хруневи, то я був би не полював на твою душу. Тепер вже пропало. Мушу терпіти, тілько більше на правибори не висилай мене“.
„То так за сї правибори розізлили ся хлопи?
„І за правибори і за всї твої хрунївства. Слухай… Я зробив так, як ти казав. В селї був спокій, нїхто не підозрівав, що нинї правибори, бо ти затаїв се перед громадою. Я завів комісаря до двора, так, що нїхто сего не помітив і скликав там всїх хрунїв. На село вислав комісар рівночасно трех шандарів, аби крутили ся коло громадського уряду. З того хлопи виміркували, що будуть правибори і зійшли ся під канцелярію, та ждали на комісаря і на віта. Коли вони там так дурно ждали, тимчасом в дворі правибори скінчили ся. Виборцями стали ті, котрих ти казав вибрати і я пустив ся селом до твоєї хати, шоби — як ти казав — дати жінцї гроші зароблені нїби на виборах, та сказати їй, що іду на дальшу аґітацію в повітї. Тимчасом котрийсь хрунь, що вернув з двора, ска сказав зібраним перед канцелярією, аби дурно не ждали, бо вже по правиборах. Роз'ярений народ
