Сторінка:Будзиновський В. Хрунь і чорт (Нью-Йорк, 1918).djvu/12

Цю сторінку схвалено
11

рвав собі з тїла перо і затяв ножиком. Ві вкусив ся в палець, що аж кров виступила, чорт замачав перо в крови і зачав писати.

В контрактї зобовяав ся чорт мати все для віта міх наповнений грішми, носити єго за вітом та урядувати за него в громадї, як се буде потрібне. За се віт зобовязав ся по роцї повісити ся і віддати душу чортови. Підписав віт контракт власною кровю, понапихав кишенї срібними і золотими коронами і пішов просто до Майорка. Жінцї переказав післанцем, що кілька днїв не буде єго дома, бо розписані вибори, а пан маршалок казав єму обійти цїлий повіт, оґітувати за панським кандидатом. За се має — переказував — десятку за день. Щоби жінка увірила, післав їй кільканацять корон. У Майорка пани мали сеї ночи велику забаву, а Майорко великий зарібок. Вдовичка анї глянула в той бік де сидїли шандарі. Парубки шинкаря мусїли віта і всїх тих „панів“, що з ним пили, винести над раном до курника, де вони переспали день аж до вечера.

Віт зміркував, що як дальше так буде гуляти в своїм містї, то про все те довідає ся цїле єго село, а в додатку готові єго підозрівати, що він обікрав кого… готові єще арештувати. Порадивши ся з чортом, віт поїхав до Львова. Там нїхто не знав єго і віт міг безпечно жити по панськи.