— Отже ти хочеш від анґорського валі виклопотати дозвіл переселити твоїх запорожців на Кубань?… Цього дозволу не лише не дістанеш, але й сам, ідучи з такою просьбою до валі, важиш своїм життям. Як твою громаду запорожців перекинули з Европи аж сюди, то не лиш тому, щоб вони не вертались під царя і не скріпили воєнної сили Московщини. Тепер заноситься на нову війну з Московщиною. Як ти прийдеш до валі з просьбою, щоб відпустив запорожців на Кубань, цебто до Росії, то він возьме тебе за московського аґента. З тобою поступлять, як із зрадником, бо ти турецький баша.
— Я все те добре знаю й не думаю з такою просьбою йти до валі. Я це лиш тобі кажу, щоб ти знав, коли, де і як вигодити мені, очевидно, як це буде можливе без ніякої небезпеки для тебе. Як валі твій приятель, то ти, гадаю, легко видобудеш від нього вісті про моїх запорожців. Він чейже буде знати, де вони. Іншої помочі я від тебе не хочу, бо знаю, що все те, що я загадав, заносить конопним мотузом. Я лиш хочу якнайскорше знати, де мої запорожці. Решту зроблю сам.
— Де твої запорожці, провідаю. Сам валі скаже мені. Я для тебе зроблю ще більше. Твої запорожці зможуть пробратися на Кубань лиш потайним побігом. Масовим або поодиноко. Може покажеться, що вони дістали на поселення лихе місце. Я спробую виторгувати від валі якесь інше, ніби ліпше місце. Очевидно таке, щоб запорожцям легше було втікати. Найліпше було б, якби їм позволили переселитися до ерзерумської землі, сумежниці Кавказу. Там ба-
84
