приятель ще не пояснив йому причини цього перського замаскування. Йому ще дещо не було ясне, отже він звернувся до Місаха з питанням:
— Як я маю розуміти твою подорож? Твій слуга, що стояв під лісом на варті, говорив нам, що ваша дорога на Адану. Ти сказав мені, що прямуєш на Анґору. Місце нашої зустрічі вказувало б, що правду говорив слуга. Дорога з ерзерумських сторін до Анґори йде просто від сходу на захід. Ти йдеш майже просто на полудне. Також не збагну, нащо ти себе і своїх переодяг зперська…
— Ходи зі мною, — відповів Місах. — Поясню тобі все… Коли ти вже тут нагодився мені і вже зробив мені велику прислугу, бо прогнав туркменських опришків, то я загадав до решти використати зустріч з тобою. Може даси мені яку добру раду, або й поможеш. Я в ситуації дуже скрутній.
Місах встав і вийшов з загороди. За ним вийшов Сивенький і Мортон. Місах підвів їх під кущі кількадесять кроків від табору і сів. Біля нього сів Сивенький. Мортон стояв і чіхався в потилицю.
— Чому не сідаєте? — спитав Сивенький його.
— Правду кажучи, в вашім товаристві скучно, — Мортон відповів. — Говорите мовою, якої не розумію. Я мушу ждати, аж ви десь колись переповісте мені дещо по-англійськи. Вже смеркає, звірина зачне нишпорити по лісі. Візьму рушницю і піду на засідку над ріку. Може вполюю що.
Сивенький переповів його слова по-турецьки Місахові.
64
