лоси. То надійшли їх три товариші, що вели з собою звязаного ватажка.
— Добре, що ви тут, — привітав їх Сивенький. — Підете з нами на той бік. Побачимо, яка ріка глибока. Як можна чоловікову перейти без коня, то, опинившись по тім боці, дам вам знак. Як лише верхи можна пробратися, то Мортон вернеться до вас з обома кіньми. Я зажду по тім боці. З Мортоном пробереться через ріку один із вас і знов вернеться з обома кіньми по другого, цей по третього, третій по конокрада.
— Не втече, як на хвилину лишимо його тут самого? — спитав Нуман.
— Як добре звяжеш його і привяжеш до деревини, то не втече.
Сивенький і Мортон вїхали у воду і по хвилині були на другім боці. Мортон не злазив з коня. Взяв другого за уздечку і вїхав знову в ріку.
— Ми таке вигадали, — промовив до нього Нуман, — що насамперед вишлемо з вами конокрада. Якби він лишився тут на кінець і не схотів лізти на коня, то один хлоп не дасть собі з ним ради. Тепер нас чотири.
Туркмена посадили і звязали ноги попід черево коня. Мортон провів його на той бік і вернувся по Нумана. Нуман перевіз Василя, Василь Юрка.
— Тепер підемо всі, — Сивенький звернувся до товариства. — Підемо пішки, прокрадаючися поміж кущі. Обережно, бо в кожній хвилині можемо натрапити на них. Щоб нас не виявили коні, ти, Василю, будеш іти за нами на відстань яких триста кроків. Поведеш коні й конокрада.
52
