побачив, як прийде на оглядини. Лежіть терпеливо ще ту ніч. Досвіта знову прийду до вас і будемо кінчати діло.
— Можеб ми покінчили зараз? Поговори з обома вартовими.
— Ліпше не балакати з ніким. Готові зараз побігти з язиком до отамана. Тоді все пропало.
— Не побіжать. Вони мої земляки й у змові зі мною. Вони ще лише не знають, що й ти з нами. Скажи одному з них… скажи Юркові, щоб зараз прийшов сюди. Ти йди до твоїх повязаних товаришів і зараз порозтинай їм пута. Решту я беру на себе. Ти пильнуй того, що при кермі.
Нуман вийшов; увійшов Юрко.
— Ось тут лежить ніж, — сказав до нього Сивенький. — Розітни ремінці на моїх руках і вертайся на своє місце. Як до каюти прийде отаман, то повалю його і звяжу. Як прийде з братом, то брата візьме на себе мій товариш.
Сивенький обернувся до Юрка спиною і цей розтяв кинджалом ремінь. Сивенький сам розтяв пута на своїх ногах і приступив до Мортона, щоб і його увільнити.
— Чим звяжете ушкалів? — спитав Юрко.
— Правда… не маю чим. Принеси яких мотузків, але живо!
Юрко вискочив з каюти. Саме тоді Нуман відходив по розмові з Василем. По хвилині Юрко вернувся з кількома ремінцями й мотузками.
— Я чув, що Василь розмовляв з Нуманом — сказав Сивенький. — І він у змові з нами. Скажи йому, щоб заопікувався братом отамана, якби отаман прийшов сюди без нього.
34
