нижчим старшиною. Він сказав отаманові, що ви паша. Тепер отаман потерпає, що якби пустив вас, то ви не простите йому і знайдете спосіб спіймати його. Англійця отаман не боїться, бо знає, що він буде щасливий, як дістанеться на волю, хоч і таким великим коштом. Як повечеряєте і я прийду по посуду, скажу вам решту.
Нуман відійшов.
— Що він говорив? — спитав Мортон.
— Що ми вже недалеко Мерсіни і мусимо зробити кінець нашій неволі.
— Лише тільки? Тих пару слів? Він щось більше дув до вашого уха.
— Все було пусте. Найважніше це, що я вже переповів вам і це, що він поможе нам. Буде нас вісім проти чотирьох. Між ними буде той ваш матрос, що пристав до ушкалів.
По якімсь часі Нуман прийшов по посуду.
— Хто сидить на варті перед каютою? — спитав його Сивенький.
— Два брати, — відповів Нуман.
— Один із них грає на сопілці. Вийди й попроси його, щоб заграв. Скажи, що ми любимо слухати.
— То добре, — сказав Нуман.
— Не будуть чути, що балакаємо.
Нуман вийшов і по хвилині обізвалася сопілка.
— Може б ти пристарав нам бодай одного ножа, — Сивенький заговорив до Нумана, коли той ввійшов знову до каюти.
— Я вже приніс. Ось вам два кинджали і два пістолі. Сховайте добре, щоб отаман не
33
