— Не поможе. Я знаю, що вам треба. Пан цього корабля, якого ви мабуть звязали так, як і мене, не розуміє вас. Ви не вмієте по-англійськи. Отже він не знає, що ви кажете йому написати листа по окуп. Драґоман, що обікрав його, втік і вас наслав на нас, сказав вам, що я вмію по-анґлійськи. Отже ви хочете, щоб я переповів англійцеві, що він має написати. Але я цього не можу зробити, бо я хочу їсти. Голос черева заглушив би бесіду моїх уст.
— Ти хіба гадаєш, що ми жартуємо?!
— Не гадаю. Знаю ваш промисл, отже знаю, що не жартуєте. Але також знаю, що вам потрібна моя робота. Ви повинні знати, що робітникові треба дати їсти.
— Нема ради, треба його нагодувати, — сказав перший турок. — Принеси хліб і рибу.
Сивенький попоїв і сказав, що вже має силу і як його заведуть до англійця, то побалакає з ним.
— Він прийде сюди. Ти будеш переповідати йому наші питання, а нам його відповіді. Потому перекажеш йому, як має написати письмо і це письмо відчитаєш нам по-турецьки.
По хвилині два ушкали привели Мортона, що мав руки звязані на спині. Приказали йому сісти і він сів. Перший турок промовив:
— Спитай його, чи на його письменне жадання виплатять у Стамбулі післанцеві, що прийде з письмом? Ти знаєш наші звичаї і знаєш, що англійця жде, як не дістанемо окупу.
Сивенький пояснив Мортонові, в чім діло.
— Щоб з мене сміялися, як вернусь до дому. Не дам окупу.
— Він каже, — Сивенький звернувся до
19
